Здавна славиться Кіровоградщина багатою культурною спадщиною, родючими ґрунтами, мальовничою природою. Щедра наша земля і на талановитих людей. Сьогодні хочемо розказати нашим читачам про вченого міжнародного рівня, доктора філософії, кандидата педагогічних наук, професора у галузі дефектології та реабілітології, журналіста, поета, нашого земляка – Анатолія Йосиповича Григор’єва, який у цьому році святкуватиме свій 65-річний ювілей.
Народився Анатолій Йосипович 4 серпня 1944 року в тяжкі часи, коли йшла запекла боротьба радянського народу проти німецько-фашистських загарбників. Голод, повоєнна розруха, безпритульні діти... Батькам доводилось докласти чималих зусиль, щоб зберегти своїх дітей. Проте не всіх вберегли: середня сестричка померла від голоду...
До навчання в школі Анатолій жив у Кіровограді, а до першого класу пішов уже в Новомиргороді (тоді Златополі). Пощастило. Навчався у гімназії, котру свого часу закінчив Володимир Винниченко. Тоді про це могли говорити лише пошепки, однак учням було відомо про свого знаменитого земляка.
Наука давалась легко. Найбільше любив математику, українську мову та літературу, історію. Мріяв про мандри, археологічні розкопки, марив Шліманом, Троєю. Встигав брати участь у шести шкільних гуртках. Любов до літератури запалила шкільна вчителька. Почав писати вірші. Недовчився. Романтика комсомольських буднів покликала у дорогу. За путівкою райкому комсомолу поїхав на будівництво шахт Донбасу. Довелося навчатись у технічному училищі в Донецькій області, пізнати важку працю муляра, монтажника. Паралельно навчався у вечірній школі, іноді від перевтоми засинаючи на уроках... А далі служба. Тоді у Збройних силах бракувало медичних кадрів, тож пройшов навчання при Ленінградській військово-медичній академії та курси офіцерів і став медпрацівником середнього складу. Під час служби на „відмінно" закінчив Університет Марксизму-Ленінізму. Так і визначились два напрямки в подальшому житті Анатолія Йосиповича: історичний і медико-педагогічний. І вже в цивільному житті пролягли ці шляхи через усю його долю.
"Після армії пішов працювати до спеціальної школи, вступив до Полтавського педагогічного інституту ім. В.Г. Короленка на історичний факультет. Пішов працювати у спецшколу, створив дві нові навчальні програми, які були затверджені та видані Міністерством освіти і науки України, написав декілька підручників.
Тоді молодий педагог-дефектолог А.Й. Григор’єв у складі делегації спеціальної школи «зустрівся з Василем Сухомлинським. Зустріч стала підґрунтям створення принципово нової гілки педагогічної науки – лікувальної педагогіки і психології. І вже пізніше Анатолій Йосипович переконався, як глибоко Сухомлинський розумів проблеми аномального дитинства. З усіх радянських вчених-педагогів, Василь Олександрович найближче підійшов до вирішення питання корекційної роботи в школі. Це стало відправною точкою наукових пошуків А.Й. Григор’єва. Під час останньої зустрічі з В.О. Сухомлинським він отримав подарунок – примірник річного плану роботи Павлиської середньої школи з автографом вченого, На жаль, цей план Василь Олександрович не встиг втілити в життя... І ось молодий вчитель вступає на факультет спеціальної психології та педагогіки Київського національного педагогічного університету ім. Драгоманова. Одночасно навчався в аспірантурі за дефектологічним профілем і закінчив університет з червоним дипломом. В той же час представив свою дисертацію до Ленінградського державного університету ім. Герцена.
Ще одна грань – його нариси відзначалися щорічною премією редакторського колективу газети „Радянська Україна". Особливо плідною була його співпраця з редактором журналу «Огоньок» Віталієм Коротичем.
Сьогодні Анатолій Йосипович Григор’єв – перший вчений-дефектолог і реабілітолог Центрально-Українського регіону, фахівець з проблем фізичної реабілітації, корекційної педагогіки та психології. Кандидат наук, доцент, професор, заслужений працівник освіти України, відмінник народної освіти України, завідувач кафедри фізичної реабілітації. Має три державні нагороди. Все життя (понад 40 років) присвятив лікуванню; навчанню та корекції дітей з особливими потребами.
Зараз керує проектом та є головним автором першого у світі, унікального 10-томного видання «Енциклопедії фізичної реабілітації». На сьогодні готовий до друку вже третій том енциклопедії. Матеріали енциклопедії були апробовані та схвалені не лише вітчизняними, фахівцями, але й вченими Монтклерського і Делавєрського університетів США, провінції Саскачеван (Канада).
Вчений організував цикл телепередач з фізичної реабілітації дітей спеціальних шкіл Кіровоградської області. Під його керівництвом творчим науковим колективом проведене психолого-педагогічну діагностику та лікування за нозологічними показниками близько 1200 дітей-сиріт і учнів інтернатних закладів. Створено реабілітаційні центри при спецшколах №1 і №2 м. Кіровограда, Малої Виски та Знам'янки. А.Й. Григор’євим створено Центрально-Українську наукову лабораторію з проблем лікування дітей із особливими потребами, яку він очолює з 1993 року. Анатолій Йосипович керує науково-методичним центром спеціальної педагогіки АПН України.
За особливі заслуги у 2007 році нагороджений срібною відзнакою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради „За заслуги II ступеня", та у 2008 році, золотою відзнакою „За заслуги І ступеня. Рішеннями вченої ради факультету фізичного виховання КДПУ ім. В Винниченка професора Григор’єва А.Й. сім разів підряд визнавали кращим вченим року.
І зараз видатний вчений продовжує торувати непростий, багатогранний життєвий шлях, який чи не найкраще описаний у його власному вірші:
Я серцем відчуваю світло,Буття за зорями звіряю.
Свій курс проклав до хворих діток
І вже його я не втрачаю.
До слова почуваю потяг,
Його несу хорошим людям,
Йому дарую кожен подих:
Всього себе, і свята й будні.
Все це для мене заповітне –
Мій скарб, мої пісні і радість.
Моє життя-то подих вітру,
І іншого не буде разу.
За матеріалами газети «Кіровоградська правда», №12 (21531) від 17 лютого 2009 року.