Я вірю в світлий День Пророчий, Коли Глас Божий Провістить... Хто втратив зір – Відкрийте очі. Почуйте Господа, Глухі. Проте цей день Не варт чекати В тенетах туги Й каяття, А здобувати, Лікуватись, І прагнути У майбуття.. Нас матері В цей Світ Приводять Плекаючи немало Мрій. Не зрадь же їх, Здолай негоду, Піднестися з колін Зумій. Коли несила Мук терпіти – Вже на порозі Небуття, Згадай Христа І ад Голгофи, Знов відродися До Життя. | У спільники візьми Природу, Фізичні вправи, Стиль Буття; П’янке повітря, Срібну воду І чисті світлі Почуття. Тілесні недуги Долати Учись постійно, Кожну мить. Здоров’я реабілітувати І душу Вірою Зцілить. Я вірю в світлий День Прийдешній: Зросте зерно В Святій ріллі, Зцілиться тіло – Дух воскресне, Калік не буде На Землі. Анатолій ГАЙ |
|---|
Звернення
Шановні друзі. Ми відкриваємо свій сайт, який знайде відгук у ваших серцях і душах, стане порадником у життєвих колізіях і ситуаціях, пов’язаних із здоров’ям людини. Почати хотілося б із прекрасних слів Стефана Цвейга: «Каждое подлинное событие созревает исподволь… из милионов впустую протекающих часов. Только один становится подлинно историческим. Если пробьет этот звездный час, он обусловит грядущие столетия».
Ми спеціально не переклали на українську думку геніальної людини, щоб зберегти її велич і прозорливість.
Я стверджую: настала мить нового зіркового часу для прориву через пітьму мороку, невігластва і самозаспокоєння. Ніхто чомусь не насмілиться озвучити страшну істину, яка поряд… Нехай ми накличемо на себе «благородний» гнів пуританів, але ми озвучимо: «Людство на грані катастрофи вимирання! На грані вимирання Україна і наш степовий край». І всі це знають і роблять вигляд, хорошу міну при поганій грі, «все добре прекрасна маркізо». Навіть бувають демографічні сплески, бебі-буми. Проте все це суєта суєт… Пусті слова. Страшна тенденція залишається: уявіть собі діти вже хворіють старечими хворобами.
Не створюються сучасні реабілітаційні центри для лікування різних категорій населення. Заскорузлі чиновники лицемірно виправдовуючи свою бездіяльність, в своїй ницісті дійшли до того, що називають будинки престарілих, інтернати для психічно хворих людей похилого віку реабілітаційними центрами. І це стверджують люди які навіть не удосужились поцікавитись, а що таке фізична реабілітація. Нехай це залишається на їхній совісті. Ми ж перейдемо до кращих зразків.
Маючи таку молоду і інтелектуально активну владну команду, використовуючи досвід попередників Пашутіна, Жиліби, Сухомлина, Моцного, Сибірцева, Я. Бондаря, Мухіна, Шмідта (вибачте за фамільярність) маємо всі підстави перейти від окремих дій до створення науково обґрунтованої системи здоров’я регіону. Не можна бездумно проклинати своїх попередників, інакше і вас прокленуть прийдешні. В кожного з них поряд з недоліками були і масиви позитивного досвіду… До Віктора Шмідта можна ставитись по різному. Проте не можна заперечувати, що його будівлі є справжньою окрасою різних міст і регіонів України.
Те що зробили С.М. Ларін і О.С. Шаталов в галузі поліпшення здоров’я населення важко переоцінити. Це і перинатальні центри, новітня діагностична апаратура, інноваційне удосконалення всієї структури і системи охорони здоров’я. Ми лише пропонуємо доповнити їх зусилля науково-реабілітаційною системою позитивного впливу на здоров’я людей. Для цього пропонується створення єдиного центру фізичної реабілітації при Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка. Важливими складовими цієї системи повинні стати: реабілітаційний центр «Добруджа», спеціальні школи та дитячі садки для дітей з порушенням як соматичного так і психічного здоров’я. Особливу турботу повинні викликати заклади професійно-технічної освіти. Пропонується створити спеціалізований експериментальний центр фізичної реабілітації при Новгородківському професійно-технічному училищі за участі педагогічного колективу і керівника цього закладу Вєтрова Олега.
З метою науково-методичного забезпечення нами впродовж 15-ти років створюється 10-ти томна енциклопедія фізичної реабілітації. До неї додаються окремі видання які вийшли в різні роки: «Психолого-педагогічна діагностика», «Аномалії розвитку дітей», «Корекція мовного розвитку дитини», «Народні і сучасні методи лікування», «Фізіотерапія», «Унікальний досвід світового масажу», «Цілющі трави степового краю» та інші.
Шановний пане Президенте! Настав і Ваш зоряний час. Проблемою номер один залишається відсутність штатних посад реабілітологів у загальноосвітніх та спеціальних шкільних та дошкільних закладах. Ми звертаємося до Вас з проханням ввести такі посади та підтримати ідею розвитку і становлення фізичної реабілітації в Україні, що в свою чергу позитивно вплине на стан здоров’я дітей та попередить випадки смертності на уроках.
Віддавши все своє свідоме життя(а це близько 50 років) відновленню здоров'я хворих дітей, я маю всі підстави стверджувати:
"Реабілітація - це всесильна наука і лікувальна практика. Той хто володіє всіма її таємницями і глибинами, подарує людям нетлінний вогонь Прометея - вогонь Здоров'я. Ідеального здоров'я не існує. Оптимальне здоров'я кожен очікує по різному: сліпий у прозрінні, глухий - у комунікації, каліка - у повноцінних рухах, інтелектуально ослаблений - у світлі Розуму, забуваючи при цьому про масу побіжних соматичних і психічних недуг..."
Світу потрібен Великий Реабілітолог.
Його ще немає серед нас. Людство ще не подарувало його планеті Земля: багато страшних гріхів обтяжує наше сумління (у кого воно є).
Своїми науковими розвідками в корекційній царині знань ми пришвидчуємо появу такого Прометея, плекаємо надії.
Мені іноді стає невимовно страшно - а якщо не прийде?
А може це Господь?! Тоді зрони нам квітку Надії. Чи то чорнобривець, чистотіл чи кульбаба...
Молю, прийди ще й в такій іпостасі. Не для мене, а для прийдешніх поколінь
Амінь